Ковток Сніжана – випускниця історичного факультету 2020 року освітнього рівня «бакалавр» за спеціальністю «Історія та археологія». Активна діячка органів студентського самоврядування, а з 2019 р. заступниця Голови Профбюро факультету. Понад 2 роки є хористкою Народного ансамблю пісні і танцю «Черемош» Львівського національного університету ім. І. Франка.
Цікаві подробиці
Пишаюся тим, що є випускницею одного з найстаріших вишів Центрально-Східної Європи, який допоміг мені зустріти багатьох цікавих людей та подарував чудових друзів. Крім того, я радію, що Університет оцінив мої старання в науковому та громадському житті, нагородивши
Грамотою та Премією ім. Богдана Сольчаника, і також пишаюсь тим, що разом із ще однією своєю сім’єю – Черемошанською, мала можливість виступати на сценах Львова, Києва, та Польщі. Це неймовірні емоції: дивитися у захоплені очі глядачів, які кричать вам: «На біс!». Я дякую за це нашому університету, який об’єднує не одне покоління черемошан ще з 1963 року.
А ще студентське середовище Львова привело мене у коло громадських активістів та волонтерів. Разом ми допомагали на численних концертах та форумах, організовували проєкти та благодійні акції. Якраз під час одного з волонтерств, «Дні європейської спадщини у Львові», я дізналась багато нових фактів з історії міста та познайомилась з провідними екскурсоводами. Безмежно радію, що все склалось саме так, і зараз я можу представляти себе
віцепрезиденткою ГО «Львівський Молодіжний Клуб».
Про Університет
Це яскраві та незабутні враження, а ще хороші уроки життя. Є багато інформації, яку потрібно вивчити і зрозуміти, вміти сформулювати та висловити свою думку щодо того чи іншого явища. А ще історичний вкотре довів мені, що іноземні мови – це важливо. Завдяки своїм курсовим та бакалаврській роботі, я читала російською, польською, англійською та німецькою. І це круто, бо мала змогу відкрити для себе неймовірні речі з досліджуваного
періоду. Також з колегами-студентами, з моєї спеціалізації «Європейська історична регіоналістика», якось здружились по-особливому, і тепер маємо власні жарти та фрази, які завжди згадуємо з посмішкою.
Окремі враження від життя в гуртожитку. Тут зовсім випадково я зустріла людей, які стали мені близькими друзями, з ким хочеться продовжувати дружбу ще довго-довго після закінчення навчання. Я закохалась у чарівні заходи сонця, які видно з 12 поверху, на якому я живу. А ще круто, коли ти щодня маєш можливість бачити з вікна кімнати Ратушу, Високий Замок, шпилі костелу Ольги та Єлизавети та Собору Св. Юра.
І звісно ж, як можна забути про те, що захист бакалаврської роботи та Державні іспити відбулись за допомогою платформи Zoom. Як сказали наші викладачі: «Ви увійдете в історію». І справді, з таким усі стикнулись вперше. Ми хвилювались більше, ніж наші попередники, бо переживали не тільки за те, як вдало захистити роботу, але й за технічні моменти.
Про навчання
Навчатись часто було важко, адже дуже багато писали та читали, але чим простіше до цього ставишся, тим легше. Я не намагалась отримати зі всіх предметів відмінні оцінки, зате отримувала «четвірки» та «п’ятірки» заслужені власними знаннями. І це, мені здається, один з найважливіших уроків студентського життя. Диплом з відзнакою чи без – байдуже: головне, що залишилось у твоїй голові і що це тобі дало.
Про актуальність професії історика
Historia est magistra vitae – Історія – вчителька життя. І я повністю з цим погоджуюсь. Війна на Сході нашої держави та окупації Криму – черговий доказ того, що історію важливо знати і розуміти, щоб запобігти помилок, яких допустились в минулому. Це не лише про дати та політичні події, це і про людей, їхнє життя, побут, емоції. Історія також вчить критично осмислювати все, що відбувається. Ми маємо передати нашим нащадкам наше минуле, показане його у правдивому світлі, і, крім цього, відкривати ще невідоме. А кому як не історикам це робити?
Якщо розуміти історію, а не заучувати сухі факти у стилі «дата-подія», то ставлення до історії та професії історика зміниться. На одному з семінарських занять на першому курсі, викладачка сказала нам: «Я не вимагаю від вас ідеально знати всі дати, але я хочу, щоб ви розуміли суть процесів».
ТОП 3 причини обрати фах історика
1. Вчишся критично мислити.
Критичний аналіз інформації у ХХІ столітті – одна з найпотрібніших навичок. Історичний факультет цього вчить. До кожного твердження ми можемо поставити десятки запитань і шукати на них відповіді.
2. Знання історії – запорука розвитку нашої держави.
Як ми можемо будувати майбутнє, коли не знаємо уроків минулого? Ми повторюємо ті ж помилки і ,власне, не бережемо нашої історії, бо не знаємо достеменно, що берегти.
3. Особиста зацікавленість.
Якщо ви відчуваєте, що ваш інтерес – це історія, то однозначно це ВАШ фах. Не варто дослухатись до тези :«Це неперспективно». Так, професія історика не входить у ТОП професій ХХІ ст., але вчить багатьом вмінням. Щоб стати справжнім фахівцем, свою роботу треба любити, а не озиратись на популярність.
Про вибір професії і стереотипи
Любов до історії. Я не одноразово чула в свою адресу: «І що будеш потім вчителькою працювати?», «Тут нема перспективи» тощо. Мені було байдуже. Я знала, що єдиний факультет, де я бачила себе студенткою – історичний. Я читала багато книг з історії, у 8 та 9 класах була слухачкою Тернопільської філії МАН і писала наукову роботу про родинні зв’язки Михайла Грушевського з моїм рідним містечком – Скалою- Подільською. Приязність до фаху історика мені привила ще моя вчителька – Оксана Ундерко, уроки якої були улюбленими.
Окрім того, у 2013 році, коли я вперше приїхала до Львова, зі мною трапився один випадок. Наш клас привезли на екскурсію до Державного меморіального музею Михайла Грушевського. Мені було дуже цікаво побачити будинок, особисті речі сторика та сімейні світлини. Я із захопленням розглядала кожен експонат. Але наприкінці екскурсії, я зрозуміла, що майже всю інформацію вже знаю завдяки науковій роботі в МАН. Наприкінці відвідин музею між моєю вчителькою, мною та екскурсоводом зав’язалась розмова. На завершення розмови працівниця Меморіального музею сказала мені: «Тобі місце на нашому історичному факультеті». І як після таких слів можна було думати про інший факультет? Під час тієї поїздки, я вперше побачила головний корпус ЛНУ ім. Франка і просто закохалась в Університет та місто. Всі ці події допомогли мені зрозуміти ще в 14 років, що я хочу навчатись саме тут. І я дякую, батькам, які підтримали мій вибір без жодних заперечень.
Про навчальні курси та викладачів
Найцікавішими для мене були курси від викладачів моєї рідної катедри нової та новітньої історії зарубіжних країн: Історія нового та новітнього часу Західної Європи та Північної Америки, Історія країн Сходу ХХ-ХХІ століття, Європейська інтеграція: історія та сучасність, Історія сепаратистських рухів в країнах Заходу другої половини ХХ – початку ХХІ століття, Колоніальна політика та культурні впливи Франції у ХІХ – на початку ХХІ ст., «Інший» та «чужий»: ксенофобія у Франції в ХІХ – на початку ХХІ ст., Національні меншини Канади в політиці федеральних урядів (друга половина ХХ – початок ХХІ ст. ), Культурно-історичний розвиток євреїв Центральної та Східної Європи нового часу. З великою зацікавленістю відвідувала лекції Сипко Богдани Володимирівни, Сіромського Руслана Богдановича, Васьківа Назара Андрійовича, Духа Олега Зіновійовича і Тарнавського Романа Богдановича, котрі не тільки розкривали нам цілком не відомі раніше питання, а й за допомогою ілюстрацій, фільмів, книг та презентацій сприяли ще кращому засвоєнню нового матеріалу. На все життя запам’ятаються лекції, поради, мудрі настанови та особливий підхід до викладання Баран Зої Анатоліївни та Полещук Тамари Сергіївни.
Про студентське життя
Одразу після вступу, в 2016 році, почала брати активну участь у діяльності Студентської ради та Профбюро нашого факультету. З особливою теплотою згадую, коли на першому курсі команда Профбюро готувала Творчий вечір. Ми багато співали, танцювали в гуртожитку і просто насолоджувались часом проведеним разом. Тоді ж на виступ ми вперше одягнули футболки з гербом факультету. Це був незабутній вечір.
Також для кожного запам’ятовується неофіційна посвята в Карпатах. У 2016 році я прийняла таку, а минулого року вже посвячувала інших. А ще мені запам’ятались моменти, коли проводила лекції для першокурсників інших факультетів про Листопадовий зрив 1918 р. Це було так незвично: ти заходиш в авдиторію, а з тобою вітаються «Добрий день!» і сприймають як справжнього викладача. На посаді Заступниці Голови Профбюро, я займалась більш практичними справами, особливо в останні місяці. Наприклад, кілька разів була членом Стипендіальної комісії факультету, учасницею зустрічі з Атестаційною комісією освітньо-професійної програми «Історія та археологія» та виступала під час проведення Дня Абітурієнта. Це дало мені більше розуміння, що студентів в ЛНУ ім. Франка справді «чують» і вони мають вплив. Є усвідомлення і того, що студентське життя – це не лише пари і відпочинок з однокурсниками, а й багато серйозних речей, котрі помічають не всі.
Найяскравіший спогад із студентських років
Насправді таких спогадів дуже багато, але я розкажу про дуже особливий та цікавий – Археологічну практику. Під керівництвом Стеблій Наталії Ярославівни моя група проходила її в м. Буськ. На 2 тижні лопата стала для нас найкращою подругою, а фраза «не ставай на бровку» звучала щодня десятки разів. Було трохи кумедно і незвично, коли 20 осіб ходили через центральну частину міста, повз ринок та автостанцію з лопатами в руках, копати у міському парку. На нас оглядались місцеві жителі, питали куди йдемо і для чого ми це робимо. Вечорами ми збирались всією групою і разом заповнювали археологічний щоденник, багато говорили, жартували, грали ігри чи дивились фільми. На час практики якраз припали релігійні свята Івана та Петра і Павла, тож маючи вихідні, ми поїхали на екскурсію. За один день відвідали Олеський та Підгорецький замки, а ще потрапили на Пліснеське городище, де студенти старших курсів нашого факультету проводили розкопки.
Проте, найяскравіший спогад з практики – це робота на розкопі. В останні дні, коли його глибина сягала понад 2 метри, ми віднайшли поховання ХІІ століття. Разом з моєю одногрупницею, ми розчищали перший знайдений скелет. У нього були збережені майже всі кістки, а також зуби. Хлопці жартома назвали його Дмитриком. Ось це були справжні враження та емоції, що стали спогадом на все життя.
Лайфхак для вступників
Ставтесь до всього простіше і все буде гаразд. Не зазубрюйте, а намагайтесь зрозуміти. Викладачі цінують особисті думки більше, ніж слова, завчені з підручників. Набагато важливіше, що ви запам’ятали і як вмієте застосувати знання, нехай і на «четвірку», ніж те, що будете переказувати з книг на «п’ятірку». Використовуйте можливості та не бійтесь! Долучайтесь до діяльності Студентського самоврядування, де зможете розкрити в собі нові сторони. Також знайомтесь з новими людьми, бо разом із знаннями це найцінніше, що ви здобуваєте в університеті. Перевірено на власному досвіді. Не ж дарма кажуть, що студентські роки – найкращий період життя.